Школа - велика дитяча країна, 

 В ній відкривається білий наш світ.

Тут пізнає себе кожна дитина,

І відправляється звідси в політ.

1. Потреба в МАН.

Головна мета проведення конкурсів МАН в школі – дати учневі можливість спробувати свої сили у певній галузі знань.
Мотивація: вироблення умінь і навичок, які знадобляться під час навчання у вузі; призове місце у конкурсі МАН – можливість вступу до вузу поза конкурсом. Якщо робота МАН відбувається не разово в школі, а проводяться заняття у районному центрі, то це ще й цікаве спілкування.

2. Систематичність роботи.

В основі вибору напрямку повинна лежати зацікавленість учня.
Мета роботи – формування інтелектуальних умінь (аналіз, синтез, порівняння, оцінка тощо); вироблення дослідницьких умінь (вибрати тему; укласти бібліографію; опрацювати наукову літературу; проаналізувати її, систематизувати результати; визначити коло питань для аналізу; написати роботу; оцінити її тощо); формування комунікативних компетентностей.
Система повинна включати:

• ознайомлення з особливостями наукової діяльності;
• оволодіння алгоритмом написання наукової роботи;
• вироблення умінь працювати з бібліографічними матеріалами;
• практикування в аналізі літературознавчих джерел;
• аналіз текстів художніх творів.

Періодичність занять – 1 – 2 рази в місяць.

Підготовка до написання роботи.

Наукова робота – це самостійно виконане наукове дослідження тієї чи іншої проблеми, яке відповідає науковим принципам, має певну структуру, містить результати власного пошуку, власні висновки. Її якість може бути визначена за такими критеріями:

• актуальність;
• складність, науковість, повнота розкриття теми;
• аргументованість висновків;
• елемент творчості;
• стиль, грамотність.

а) вибір теми:

• урахування зацікавлень, сил і здібностей учня;
• актуальність;
• новизна;
• достатність фактичного матеріалу (особливо для краєзнавчих тем);
• "виграшність".

б) формулювання теми (просто, коротко й оригінально. Одним реченням, хоча може бути й підзаголовок);

в) алгоритм роботи над темою:

1. Укладання бібліографії ("концепт" пункту: "що вже написано про це?")ю
   Бажано на окремих аркушах (це зручно), хоча можна й загальним списком.
2. Робота з текстами художніх творів (перше прочитання).
   Нотуються враження, думки.
3. Опрацювання літературознавчих джерел. Мета: з’ясувати, що вже зроблено з обраної теми, аби визначити, "а що ж маю Я зробити?".
   Зокрема, слід знайти відповіді на запитання про що пишуть? Як? Які аспекти виділяють? тощо.
   Літературознавчі джерела конспектуються на окремих аркушах, записи роблять з одного боку – так за потреби їх можна буде порізати і згрупувати за розділами тощо.
4. Систематизація літературознавчого матеріалу, визначення поля власних досліджень(тобто чітко сформулювати питання, відповідь на яке і стане розкриттям теми).
5. Повторне опрацювання літературознавчих джерел (уже під кутом зору пошуків визначеного матеріалу, що стане опорою в науковому дослідженні).
6. Повторне прочитання текстів уже з погляду вибраних наукових поглядів.
7. Поява начерків плану майбутньої роботи.
8.  
9. Структура наукової роботи:

ВСТУП (не озаглавлюється і не нумерується!).
Актуальність теми дослідження.
Стан вивчення проблеми (хто з науковців працював над нею, що вдалося з’ясувати, що ні, які питання потребують подальших досліджень).
Предмет дослідження.
Мета.
Завдання.
Новизна роботи.
Теоретичне та практичне значення.

ГОЛОВНА ЧАСТИНА (складається з окремих розділів, параграфів, пунктів та підпунктів, які мають власні назви).
Висвітлюються теоретичні основи роботи.
Пояснюється зміст уживаних термінів.
Викладається хід дослідження.

Зауваження:

• Зміст дослідження має відповідати меті. (Остерігайтесь заявити у вступі "багато хорошого і різного", а в основній частині – "як вивезе".
• Аналіз проблеми не повинен підмінятися викладом біографії письменника.
• Усі посилання повинні мати вказівку на авторів та джерела (як і в "серйозній" науковій роботі).
• Самостійність повинна бути головним принципом роботи: наївно думати, що члени журі та експерти, які здебільшого є науковцями зі стажем і мають значний досвід роботи з розвідками юних науковців, не знають головних джерел списування і не виявлять їх. Хибареферативності часто виявляється, коли в роботі відсутні новизна та авторський внесок, натомість вони заміняються "наскубаними" з різних, хай навіть авторитетних джерел цитатами.
• Логічність викладу, плавність переходу від одного питання до іншого.
• Доречність цитування. Робота МАН – не реферат, а розвідка. Тому максимальна кількість цитат – 1-2 на сторінку. Їх обсяг не повинен перевищувати 1/3 обсягу сторінки (це по максимуму!).

ВИСНОВКИ (не озаглавлюються і не нумеруються!).
Висновки повинні містити:
Короткий виклад найважливіших результатів роботи.
Їх важливість для науки.
Перспективи застосування у практиці.
Рекомендації щодо подальших досліджень.

Висновки й завдання зі вступу повинні узгоджуватися!

ЛІТЕРАТУРА (Якщо використовувалися архівні джерела, матеріали з Інтернету, – СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. Не нумерується.).

Тексти художніх творів.
Перелік наукових праць (як тих, на які є посилання, так і тих, що просто використовувалися) в алфавітному порядку прізвищ авторів.

Газетні публікації можна використовувати лише в крайньому разі!

ДОДАТКИ (кожен з нової сторінки. "Нумеруються" буквами: Додаток А. Мають назву!)

Типові недоліки:

• Неповнота розкриття теми (тема занадто широка – "Тема боротьби народу у Вітчизняній війні на сторінках української прози" – й учень фізично не в силі розкрити її).
• Відхилення від теми дослідження.
• Описовість ("Пейзаж в українській поезії" – перераховуються автори, твори, наводяться цитати і все).
• Нечіткість мети, завдань дослідження.
• Робота не самостійна.
• Відсутність власних висновків.
• Відсутність посилань.
• Недотримання наукового стилю викладу.
• Стилістика.
• Грамотність.
• Специфічною "стратегічною" хибою роботи є "місцевість" теми роботи (типу "Іван * - видатний поет ***-щини"). Як правило, такі роботи вдало проходять районний тур (за рахунок почуття патріотизму журі), натомість на вищих турах вони часто отримують низький бал, особливо коли сам поет невідомий не з суб’єктивних причин. З іншого боку, якщо мета роботи – вдалий дебют молодого науковця, то така тема є навіть виграшною.

5. Вимоги до оформлення наукової роботи.

Обсяг – 30 друкованих сторінок.
Не рахуються (але нумеруються) титульна сторінка, список літератури, додатки, таблиці (якщо займають площу сторінки).

Кожен пункт плану починається з нової сторінки.

Аркуші формату А-4, текстовий редактор Microsoft Word, шрифт Times New Roman, 14 розмір, полуторний інтервал. Вирівнювання по ширині.

Абзацні відступи: 3 – 5 інтервалів (або стандартний комп’ютерний).

Поля:

• верхнє – 20 мм;
• ліве й нижнє не менше 20 мм (ліве можна 28, а нижнє – 20 мм);
• праве – 10 мм.

На одній сторінці – 40±2 рядки.

Заголовки

1. відокремлюються від тексту зверху і знизу 3 інтервалами;
2. заголовки структурних частин (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ЛІТЕРАТУРА, ВИСНОВКИ) друкуються великими літерами симетрично до тексту;
3. заголовки підрозділів друкують малими (крім першої) літерами з абзацу.

 Крапку в кінці заголовка не ставлять!.

Нумерація:
Арабськими цифрами у правому верхньому куті без знака №.
Першою сторінкою є титульна, яка не нумерується.

Якщо в роботі є таблиці, кожна з них повинна мати свою назву. Слово "Таблиця" друкується з великої літери справа. Якщо у розділі одна таблиця, вона не нумерується, якщо ж їх кілька, то пишеться "Таблиця 1.1", "Таблиця 1.2", де перша цифра вказує на номер розділу, а друга – таблиці.

Назва таблиці друкується посередині рядка малими буквами (перша – велика).

Оформлення цитат:
Після лапок або без цитатних посилань у квадратних дужках [2, 25].
Перша цифра – порядковий номер джерела у списку літератури, друга – сторінки.

Розв'язування рівнянь вищих степенів

Світлогірське через призму статистики